3-24 листопада, 2017
Київ, Україна

КМДА
вул. Хрещатик, 36



Міжнародний арт-проект “Портал” є діалогом, який відбувається на території сучасного мистецтва між молодими художниками і зірками світової культури різних епох і напрямків, яких куратори визначили як опініонмейкерів. Це також діалог між мистецтвом і сьогоднішнім українцем: бесіда про те, як реальне підмінюється знаками реального.

"Нове варварство, яке хоче все виміряти і зважити, аби розуміти матеріальну цінність будь-чого, формує фальшиву картинку реальності в сучасному українському інформаційному просторі. В межах такої дикості немає місця навіть для критичної думки, а те, що перебуває за межами розуміння, - або не існує, або просто ігнорується.

Щоб в епоху фіктивних кумирів і невиразних лідерів думок спробувати навести різкість, ми пропонуємо звернутись до маститих співрозмовників і знайти змістовні референси для рівняння там, де невігластво рівнозначне самознищенню. В своїй зухвалості бачити більше, ніж задана картинка світу, інтелектуали минулого і ті, хто сьогодні пробує розширювати простір та руйнувати кордони, мають мужність шукати можливості прояву і нові мови. Не тільки співзвучні своєму часові або ідеям, а й такі, що дозволяють хоча б мізинцем ноги вже сьогодні ступити в завтра".

Проект - триб’ют людям майбутнього, серед яких: Френсіс Бекон, Вільям Берроуз, Вільям Блейк, Йозеф Бойс, Ієронім Босх, Джордано Бруно, Брайон Ґайсін, Галілео Галілей, Демна Ґвасалія, Леонардо да Вінчі, Жанна д’Арк, Гільєрмо дель Торо, Джеймс Джойс, Філіп Дік, Лі Еделькорт, Говард Лавкрафт, Ілон Маск, Тарас Шевченко, Мішель Уельбек

партнери:

КУРАТОРСЬКИЙ ТЕКСТ

Портал: Человек

Мы потонули в Новом Средневековье. Об этой опасности с 80-х нас предупреждал Умберто Эко, а еще раньше ее предвидели и предсказывали Михаил Бахтин и Николай Бердяев. До сих пор постмодернисты Уэльбек и Сорокин не угомонятся на предмет катастрофичности характера нашей эпохи на территории современного худлита.

Во времена идеологического хаоса, неясности, кем нам быть: левыми, правыми, анархистами, беженцами или просто слесарями, потому что так безопаснее, — мы не в состоянии разобраться, где истинное, где ложное и куда двигаться дальше. Как у любого ритуала перехода есть средняя фаза — лиминальность, грань, — так и у нас во время турбулентности состояние «ни здесь ни там, ни то ни се». Оно и неудивительно: навязанные идеи и парадигмы вычеркивают необходимость накапливать знания, при этом как раз знания — это то немногое, что может предложить нам заданная современность.

Новое варварство, желающее все измерить и взвесить для понимания материальной ценности, формирует мнимую картинку реальности в современном украинском информационном пространстве. В рамках такой дикости то, что находится вне границ понимания [знания], или не существует, или игнорируется. В своей кураторской практике мы не только продолжаем критиковать украинский культурный контекст, но и предлагаем разрешать вопросы несостоятельности посредством диалога, происходящего на территории современного искусства между молодыми художниками и звездами мировой культуры разных эпох и направлений, которых мы определили как «опинионмейкеров». Это также диалог между искусством и сегодняшним украинцем: беседа о том, как реальное подменяется знаками реального.

Мы не имеем ничего против Новых варваров. Мы тоже любим «Адидас» и вместо просекко в особенно тяжелые дни после хорошего вчера сегодня можем принять пиво. Мы, разумеется, отдаем себе отчет и в том, что именно из варваров еще тысячу лет назад формировался европейский человек. Но все же не можем не отметить, что в Новом времени — информационного засилья и множества возможностей — невежество равнозначно самоуничтожению.

Для того чтобы в мире ложных кумиров и невнятных лидеров мнений попытаться навести резкость, мы предлагаем обратиться к достойным собеседникам и найти содержательные референсы для равнения. В своей дерзости видеть больше, чем заданная картинка мира, интеллектуалы прошлого и теперешние «раздвигатели» пространства и разрушители границ имеют мужество искать возможности проявления и новые языки. Не только созвучные своему времени или идеям, но и позволяющие хотя бы мизинцем ноги уже сегодня ступить в завтра.

Новое Средневековье сейчас оценивается по-разному или, вернее, в равной степени отрицательно и положительно. Его можно воспринимать как упадок цивилизации или, напротив, как совершенно новые возможности — выбор есть. Но если не ошибаемся, то нам всем взбрело в голову, что мы — люди. Окей, оставаться человеком — самая выгодная позиция. Но быть человеком разумным — особая в таком случае привилегия.

візіонери:

Філіп Дік

Вільям Блейк

Тарас Шевченко

Галілео Галілей

Ієронім Босх

Говард Лавкрафт

Лі Еделькорт

Демна Ґвасалія

Гільєрмо дель Торо

Мішель Уельбек

Джордано Бруно

Жанна д’Арк

Вільям Берроуз

Джеймс Джойс

Леонардо да Вінчі

Брайон Ґайсін

Ілон Маск

Йозеф Бойс

Френсіс Бекон

учасники:

Єгор Федорічєв

Олекса Манн

Ольга Лістунова

Олена Васик

Катя Краснова

Саша Биченко

Gunia Project
Наталія Каменська

Льоля Гольдштейн
Маша Хрущак

Катерина Лесів

Добриня Іванов

Майя Колесник

Марія Лірер

Катерина Лібкінд

Михайло Букша

Анна Бекерська

Ольга Гайдаш

Дар’я Барибіна

- незалежна арт-агенція, яка виступає експертом у сфері розвитку партнерства між приватним бізнесом і актуальним мистецтвом.
Сучасний бізнес складно уявити без соціальної та культурної відповідальності, а, в свою чергу, актуальне мистецтво, з його пошуком нової мови, медіа і технологій, які дозволяють втілити резонуючі ідеї, неможливе без підтримки бізнесу.
Ми чудово розуміємо, що саме на території культури та мистецтва відбуваються процеси, з яких проростають культурні явища і окремі твори мистецтва, що змінюють світ і потрапляють в історію. Саме культура впливає на формування тенденцій у будь-яких сферах. Без культурних інновацій складно уявити наше майбутнє.
На цьому перетині стосунків між бізнесом та артом наша агенція виступає посередником: забезпечує експертизу та комунікацію, продукує ідеї арт-проектів, займається їх організацією та втіленням.
Ми співпрацюємо з молодими українськими художниками, які навчаються/ працюють в Україні та за кордоном, успішно виставляються і є професіоналами у своїх напрямках - живопис, графіка, фотографія, сценографія, колаж, інсталяція, відеоарт, нові медіа.
Ми віримо, що Україна з її потенціалом, можливостями та орієнтиром на європейські культурні цінності активно включиться в цей напрямок інвестування ресурсів у власне майбутнє.

Підтримка культури в усьому світі є пріоритетом для великих корпорацій, наприклад, організація Association for Business Sponsorship of the Arts (ABSA), що співпрацює з BP, Deutsche Bank, Ernst & Young, Prudential, PWC, Sky, Land Securities, Bank of Scotland, HSBC, Channel 4, UBS and Unilever вже у 2009 році збирала 686 мільйонів фунтів стерлінгів на спонсорування мистецтва. Ще 1987 році принц Уельський, Його Королівська Високість принц Чарльз став патроном, а далі і донині - є президентом ABSA. У 2008 році з’явилася премія - Медаль принца Уельського (The Prince of Wales Medal for Arts Philanthropy), якою нагороджуються п’ятеро філантропів у мистецтві.

Проект відбувся завдяки:

Миколі Кладієву і Павлу Демінському

Спасибі:

Анн Дюрюфле
Влад Ханс
Оля Лістунова
Настя Сидельник
Святослав Некитай
Руслан Каплуновський
Майа Татьяненко
Геннадій Козуб
Оксана Грищенко
Анна Бекерська
Анна Мачух
Василіса Фролова
Антон Таран
Тетяна Чуйко
Діма Казаков
Мітя Кардаш
Тетяна Соловей
Олег Папушенко
Юля Владика
Анастасія Тімченко
Сергій Анжияк
Єгор Федорічєв
Євгенія Яременко
Віктор Мазін

Філіп Дік

1928–1982

Фантаст усіх часів і народів, один з найвпливовіших американських письменників, який сформував та очолив американську гілку “нової хвилі” ще в середині ХХ сторіччя. Написав 30 романів і 110 оповідань. Ідеї його творів, за якими Голлівуд десятки років знімає фільми про майбутнє («Той, хто біжить по лезу», «Пригадати все», «Затьмарення», «Людина у високому замку», «Убік»), не втрачають актуальності й досі. Вигадані Діком світи настільки логічні, детальні та переконливі, що тексти осідають у пам’яті, як пророцтва. Майстерність описів параної або телепортації у часі ще довго ніхто не зможе перевершити.

Єгор Федорічєв

29 років, Москва

«Філіп Дік ніколи не переповідав повсякденність і не робив твори вторинним відображенням реальності. Він розповідає нам про людську силу, яка може змінити світ. Його літературні твори суперечать засадам літератури й реальності в цілому. Головні запитання Діка: хто є людина і що є реальний світ? Ми маємо шукати на них відповіді, інакше ризикуємо опинитися в минулому без права на майбутнє. За Діком, ідея наукової фантастики повинна бути новацією, тому його роботи приречені змінювати світ. «Ні в чому не можна бути впевненим. Насправді, все не так як насправді,» – вважав Філіп Дік. Я згоден.»

Вільям Блейк

1757–1827

Англійський поет, живописець і гравер, який усе життя прожив у Лондоні, в своєму уявному, фантастичному світі, з якого “експортував” образи у мистецькі твори. Блейк створив складну та оригінальну міфологію, яку виклав у вигляді серії “пророчих книг”, проілюстрованих, вигравіюваних та віддрукованих власноруч («Пісні невинності», «Книга Тель», «Пісні досвіду»). Тут описано його власні духовні, філософські та релігійні погляди, а також ставлення до політики, революції, соціуму й моралі, поєднані у пророцтво про історію виникнення, деградацію та руйнування світу.

Олекса Манн

39 років, Київ / Ужгород

«Вільям Блейк цікавий тим, що він не піддається класифікації. Бо це, в першу чергу на його час, абсолютно нова і несподівана пластична форма. Дуже форсована, як і всі його ідеї. Він стоїть осібно в історії мистецтва, зі своїм новаторством, деміургічним творенням світів, візіонерством, містицизмом, революційністю поглядів. Постать саме свого часу, яка не вписалася у свій час. Міст між класичною традицією і модернізмом, який завдяки Блейку з'явився набагато раніше, ніж його можна було розпізнати. Спроби зрозуміти цей міст були зроблені тільки через сторіччя після його смерті. Блейка можна зачитувати винятково семантично. Знаків він для цього залишив достатньо, щоб отримати величезне археологічне задоволення від дешифровки.»

Тарас Шевченко

1814–1861

Український поет і письменник. Живописець і графік світового масштабу, одним із перших професійних художників почав зображати народ. Через цю славу народного художника в усіх англомовних джерелах його формально ідентифіковано як popular, в історії ж України Шевченко заклав традицію “служіння митця народові”. Підняв мистецтво гравюри на території Російської імперії до світового рівня. Від початку XXI століття мистецтвознавці помічають, що у ранніх акварелях Шевченко випередив пошуки Ґоґена та колористичні експерименти Матісса, став предтечею імпресіоністів та заклав підвалини сюрреалізму. В Нову добу став першим автором, чиї твори сприймали як зразки високої літератури. Писав російськомовну прозу на кшталт таймлайну у фейсбуці, що дозволяє краще зрозуіти його світогляд, біографію та під іншим кутом подивитись на його поетичні твори.

Ольга Лістунова

26 років, Вільнюс

«Шевченко як явище дуже актуальний у сучасному українському просторі. Його особистість у цьому проекті дає нам можливість подивитись далі й ширше, ніж на культ національного героя – звернути увагу не на об'єкт, не на його вірші, прозу чи оброзатворчість, а на комунікацію, що відбувається, та на проблеми, що постають. Нам доводиться сприймати Шевченка і український народ як щось нероздільне. Мені цікаво провести межу – подивитись окремо на феномен особистості та феномен її контексту. PUT YOUR EGO IN A BOX – це критична стратегія з елементом участі, яка створює умови, що провокують та одночасно обмежують самосвідомість, ідентифікацію та поведінку у громадському просторі. Цей проект зовсім не є наміром показати себе, а навпаки – через перформативний характер вказати на реальність поза собою. Досвід критичного діалогу, який перебуває на кордоні поміж мистецтвом і життям, дозволяє ставити запитання і тому формує альтернативне бачення життя/подій/людей/контексту.»

Галілео Галілей

1564–1642

Італійський мислитель епохи Відродження, основоположник класичної механіки та фізики як науки, астроном, математик, поет і літературний критик. Півжиття провів під домашнім арештом інквізиції. Сконструювавши перший у світі телескоп, Галілей здійснив ряд неймовірних на той час астрономічних відкриттів — гори і кратери на Місяці, розміри зірок та їхня колосальна віддаленість від нас, плями на Сонці, кільця Сатурна, галактика Чумацький Шлях як скупчення окремих зірок — і це лише мала частина. Завдяки його винаходам Альберт Ейнштейн прийшов до Загальної теорії відносності й теорії гравітації, тому Галілея можна вважати передвісником квантової механіки, що виникла лише у ХХ сторіччі.

Ольга Лістунова

26 років, Вільнюс

Льоля Гольдштейн, Маша Хрущак:
«Галілей розглядав досвід не як просте спостереження, а як осмислене і продумане питання, поставлене природі. Він допускав також уявні експерименти, якщо їхні результати не викликають сумнівів. При цьому він чітко уявляв, що сам по собі досвід не дає достовірного знання, і отримана від природи відповідь повинна піддаватися аналізу. Галілей був переконаним раціоналістом. Він вважав, що людський розум здатен осягнути закони природи. У «Діалозі про дві системи світу» він писав: «Я стверджую, що людський розум пізнає деякі істини настільки абсолютно і з такою цілковитою достовірністю, яку має сама природа». Розум у Галілея – сам собі суддя: у разі конфлікту з будь-яким іншим авторитетом він не повинен поступатися. Відчути себе головою Галілео можна у тантамаресці поряд з художницею Лістуновою.»

Ієронім Босх

1450–1516

Феноменальний і нетиповий не лише для рідних Нідерландів, але й усієї Європи живописець XV століття, чиї картини зі складними насиченими сюжетами, дивними істотами та чудовиськами, ймовірно, ілюструють усну традицію – північноєвропейські народні оповідання того часу. Творами Босха захоплювалися сюрреалісти: Макс Ернcт і Сальвадор Далі вважали себе його послідовниками. Письменник Андре Бретон назвав Босха “ідеальним візіонером” та “живописцем несвідомого”, однак ані теорії сюрреалізму, що базуються на психоаналізі Фрейда, ані сучасна психологія й мистецтвознавство досі не можуть розшифрувати образи та зміст його сюжетів. Що, звісно, не применшує значення босхівського бестіарію для масової культури: на футболках, світшотах і навіть на рекламі Національного науково-природничого Музею України.

Олена Васик

30 років, Київ

«Чого більше: теорій про картини Босха чи деталей у них? Минуле в минулому, прямих запитань крізь півтисячоліття не поставити, хіба що собі сьогоднішньому. Насолоджуватися свободою, витонченістю, шукати і знаходити відповіді, свої, особисті. Босха любити легко. Босха любити корисно.»

Говард Лавкрафт

1890–1937

Американський горор-письменник, пропонент weird fiction, містик, фантаст. Вигадав образ Ктулху та цілий пантеон богів-демонів, створивши таким чином окремий літературний всесвіт – Міфологію Ктулху, яку й досі використовують десятки авторів, у тому числі Стівен Кінг. Атмосфера надприродного жаху – важливий елемент міфів Лавкрафта – про зіткнення людини з тим, що вона не в змозі пояснити. Причому мова йде навіть не про позаземне чи магічне, а про те, що досягає неземних масштабів, про космічне, яке перебуває за межами людського розуміння. Твори Лавкрафта складають окремий літературний піджанр – лавкрафтівські жахи, теоретичну основу до яких сам автор створив у 1927 році власним есе «Надприродний жах в літературі», проаналізувавши розвиток жанру жахів до першої чверті XX століття.

Катя Краснова

24 років, Нью-Йорк

Льоля Гольдштейн, Маша Хрущак: «Спіритичний сеанс, трутизна і череп, отруйне вино, мортальність, гральні карти, завита на особливий манер стрижка каре. Емансипація та інтеграція жінок у нові сфери діяльності, довгий інтербелум у поєднанні з містицизмом та зародженням стилю ар-деко, створення Ліги націй та прихід до влади тоталітарних режимів. Світ на порозі великих змін.
Незважаючи на те, що витоки творчості Лавкрафта – у кризі цінностей та ідей рубежа ХІХ-ХХ століть, пізні його твори все ще віддають романтикою: ближче до 30-х Лавкрафт поєднує реалізм із фантастичними елементами, створюючи світ, у якому важко відокремити дійсність від вигадки.
Це така гра з реальним набором фактів світового дискурсу і фантазія автора – йому всупереч.»

Лі Еделькорт

1950

Трендсетер номер один у світі, яка 20 років тому перетворила прогнозування тенденцій на професію. Замість того, аби вивчати взаємодію та поєднувати вже існуючі явища у спробі представити, як довго вони проживуть, Еделькорт працює зі ще не окресленими думками й концепціями, які не мають у реальному часі жодних фактичних доказів своєї раціональності. Змішуючи інформаційні потоки – розмови колег і клієнтів, журнальні матеріали, фінансові звіти корпорацій, кінофільми, виставки та фешн-шоу – вона створює “ідею про те, як зміниться стиль життя, тренд”.

Саша Биченко

31 років, Дніпро / Київ

«У Лі Еделькорт особливі методи роботи та унікальне бачення. Я її вперше побачив і почув невипадково (вона менторка і засновниця школи, у якій я навчався у Польщі), але дуже несподівано для самого себе. У той час я вже думав про політичність дизайну і моди, але такий тісний зв’язок між європейськими модними тенденціями і глибокими соціальними проблемами, який описала Лі, став для мене неначе прозрінням. Вона розповідала про все: від проблем надвиробництва чи неетичності маркетингу до виживання малих народів і виховування дітей в одностатевих шлюбах. Тоді дизайнер у мені хоч і не перевернувся, але суттєво змістив кут зору. Вже потім я глибоко закопався у теми трендвотчінгу і того, де закінчуються глобальні соціальні й політичні тренди і починаються спекуляції на сезонних традиціях. Або про межі між технологією і мораллю, про стосунки моди, мистецтва і дизайну.
Роботу створено в малярного скотчу – матеріалу, який використовується під час тимчасових ремонтних робіт. Це іронія над маніфестами і технологічними утопіями. Фантасти і футурологи мислять у теперішній системі й тому можуть передбачити лише сутність, але не форму, тому наші уявлення про майбутнє у майбутньому виявляться смішними й наївними. Але одночасно це спосіб виказати глибокий ріспект Лі Еделькорт, яка без замашок візіонера має глибоке розуміння процесів і здібність їх виявити, осмислити і перекласти у зрозумілі кожному образи.»

Демна Ґвасалія

1981

Грузинський дизайнер, креативний директор Vetements і Balenciaga. Навчався у Королівській академії витончених мистецтв Антверпену, так само як "антверпенська шістка" і Мартін Маржела, в чиєму модному будинку (Maison Margiela) Демна працював дизайн-директором. Бренд Vetements Ґвасалія створив у 2014 разом із колективом анонімних фешн-інсайдерів. За короткий час Vetements не лише ввели моду на колективне “раша” і треш 90-х, а й змінили модну естетику та створили маркетинговий феномен, у основі якого – субкультури, слогани, спортивний одяг. На рівні з революцією, яку здійснили The Young British Artists на початку 90-х, пропагуючи провокативне і прямолінійне на противагу провідному і глянцевому, Vetements стали авангардистами нашого часу. Запрошені на тиждень Високої моди в Парижі у червні 2016 вони відкривали його prêt-a-porter, а їхня літня колекція 2017 року поєднала 18 інших брендів. Головні enfant terrible нашого часу спочатку змусили індустрію прийняти їхні правила, а після цього - взагалі відмовилися від того, аби влаштовувати модні покази.

Саша Биченко

31 років, Дніпро / Київ

«Я колекціоную "народний дизайн", так би мовити, "самвидав", створений непрофесійними дизайнерами для реклами будь-чого – від послуг салонів краси, поліграфії чи обміну валют до жеківських оголошень та приватних пропозицій про купівлю квартири. Сьогодні такий дизайн збігається з ультрамодними графічними трендами: наприклад, студії Hort чи Barnbrook, на яких орієнтується світ і в яких працюють зірки дизайну, не так давно почали дозволяти собі деформувати шрифти, втілювати усілякі непропорційні варіанти дизайну, які раніше вважалися неприпустимими.
Головне, що мене інтригує у Ґвасалії – це розмиття кордонів і змішання всього: високої та популярної культури, от-кутюр і вуличної моди, мов і методів мистецтва й дизайну, професійного і аматорського, особистого і політичного. На території фешну моду на властиву нам пострадянську візуальну “дикість” ввів саме він, переосмислюючи 90-ті як епоху тотальної розгубленості та гіперболізації, відкритості світу і, водночас, нашої повної ізольованості.»

Гільєрмо дель Торо

1964

Мексиканський режисер і сценарист. Працює в Голлівуді. Номінант на «Оскар» та «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивлю за фільм «Лабіринт Фавна», Лауреат Канну за стрічку «Хронос».Можна подумати, що фільми дель Торо – це жанрове кіно: він знімав горори і готику («Мутанти», «Багряний пік», «Хребет диявола»), комікси та іншу фантастику («Хеллбой», «Блейд-2», «Тихоокеанский рубіж»). Але його стиль легко впізнаваний, а тематика – гуманізм світового масштабу – незмінна. Дель Торо виступає за права всіх незахищених груп, він завжди на боці слабкого і проти жорстокості, ксенофобії або тоталітаризму. Найулюбленіші з уразливих героїв для нього – монстри, напівзниклий вид, або, простіше кажучи, будь-хто, хто живе за іншими законами. В художніх творах початку ХХ століття монстри були уособленням чужинця, ворога, який потребує, якщо не знищення, то вигнання. Про це також книги іншого фантаста і казкара Говарда Лавкрафта, чиї «Хребти безумства» дель Торо вже десятиліття мріє екранізувати. Свіжий фільм дель Торо «Форма води» – ще одне стилістично довершено зміксоване кіно – отримав «Золотого лева», головний приз Венеційського кінофестивалю.

Gunia Project | Наталія Каменська

35 років, Київ

Льоля Гольдштейн, Маша Хрущак: «Ми використовуємо абсолютно формальний підхід для зображення дель-торівських “не таких, як усі” героїв. Шуби-чудовиська – це усього лише асоціація з образами. Формалізм робить акценти на елементах композиції, лініях, вигинах, текстурах. Тому, з одного боку, для нас гуні – це також і кольорові рішення в експозиції.

Проект «Портал» критичний до української реальності, тому речі, що фактично мають мало стосунку до арту, але візуально покращують нашу реальність, його врівноважують. З іншого боку, гуні – не без сенсу. Бренд працює з тонкими і надчутливими категоріями: народні ремесла, елементи народної культури і побуту. Конкуруючи з сувенірною шароварщиною, він дає продукт етнографічного дослідження і дизайнерської думки. Тобто, додаткові критичні смислові шари продиктовані й самою сутністю шуб. Тут ми легко з формалістів трансформуємося у структуралістів і нанизуємо естетичний досвід на передачу самого сенсу і контексту.

Ми не ідеалісти, і не те щоби надто віримо у чудовиськ, але дель Торо у своїх фільмах нам нагадує щоразу: монстри є і вони не страшні. Набагато страшніші люди. А це вже культурна антропологія.»

Мішель Уельбек

1958

Письменник і поет, головний “голос” сучасності. Його книги «Розширення поля боротьби», «Елементарні частинки», «Можливість острова», «Покора» – про те, що чекатиме на людство, якщо ми не почнемо мислити, змінювати себе і наші уявлення про світ. Передусім ідеться про ліберальні цінності західного суспільства, що були дискредитовані або втратили свій сенс і актуальність. Тому ключовими питаннями залишаються: куди людині рухатися далі і з якою метою? Уельбек відповідає на них щиро і правдоподібно.

Льоля Гольдштейн, Маша Хрущак

30 років, 39 років, Київ

«Числом газети Charlie Hebdo, який нам надала редакція, ми нагадуємо про те, що творчість і мистецтво, зокрема, література, продовжують викликати реакцію. Хоч іноді й наджорстку, однак мистецтво все ще криє в собі неймовірну силу. У день виходу сатиричної політичної фантастики, роману Уельбека «Покора» про недалеке майбутнє Франції, експансованої мусульманським світом, газета поставила на обкладинку карикатуру письменника в образі Нострадамуса. І негайно отримала відповідь: у цей день у редакції газети стався терористичний акт.»

Джордано Бруно

1548–1600

Італійський філософ і поет, представник пантеїзму. Ототожнював бога з природою, незважаючи на те, що був католицьким ченцем. Залишивши орден, подорожував Європою, навчався та викладав у Женеві, Парижі, Оксфорді. Бруно не тільки дотримувався суперечливої на той час геліоцентричної теорії Коперника, але й пішов далі, стверджуючи, що Всесвіт безкінечний, у ньому є безліч світів, людські душі мають здатність переселятися, а всіх нас врятують від нескінченних релігійних воєн єгипетський герметизм, філософія, астрономія і магія. Релігію вважав спрощеною для потреб людей версію філософії, а релігійні практики — забобонами, які починаються з неуцтва. За усі свої теорії й висловлювання був визнаний інквізицією єретиком і спалений на площі Кампо деї Фйорі у Римі.

Катерина Лесів

23 роки, Київ

«Зв’язок відбувається з певними рисами персонажа. Для мене важлива внутрішня впевненість і щире усвідомлення свого Я, природа і призначення, якими пронизані образи Жанни д’Арк і Джордано Бруно.»

Жанна д’Арк

1412–1431

Національна героїня Франції, одна з командувачок французьких військ у Сторічній війні. Проста селянська дівчина Жанна зі сходу Франції стверджувала, що мала видіння, в яких їй явилися святі Катерина і Маргарита й доручили врятувати Францію від англійців. Д’Арк очолила війська і принесла французам успіх. Потрапила у полон до бургундців, які передали д’Арк своїм союзникам англійцям – а ті спалили її на вогнищ інквізиції “за єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу”. Після смерті д’Арк з волі французького Короля Карла VII та за наказом Папи Римського розпочався реабілітаційний процес і, врешті майже через 5 століть у 1920 році католицька церква оголосила Жанну д'Арк святою. Її образ і біографію намагалися розгадати Шекспір, Вольтер, Шіллер, Верді, Брехт, Панфілов, Бессон, а науковці досі досліджують феномен ймовірної хвороби Жанни д'Арк, але на сьогодні вона залишається найзагадковішою і найвідчайдушнішою жінкою в історії людства.

Катерина Лесів

23 роки, Київ

«Зв’язок відбувається з певними рисами персонажа. Для мене важлива внутрішня впевненість і щире усвідомлення свого Я, природа і призначення, якими пронизані образи Жанни д’Арк і Джордано Бруно.»

Вільям Берроуз

1914–1997

Один з ключових американських письменників другої половини ХХ століття. Разом з Алленом Ґінсберґом та Джеком Керуаком сформували “біт-покоління” – літературний рух, що став символом нонконформізму і потужно вплинув на молодь та андеграунд Нью-Йорка другої половини 1940-1950-х. Берроуз написав 19 романів та декілька збірок малої прози, цитати з яких пішли в поп-культуру – зокрема, у своїх композиціях його цитували Іггі Поп, Пол Маккартні, Девід Боуї, Паті Сміт. Роман Берроуза «Голий сніданок», написаний у революційній техніці cut-up (нарізок), вплинув на розвиток усього сучасного мистецтва від літератури до музики, живопису й кіно і офіційно вважається одним із перших творів постмодернізму. Ідеї Берроуза про “суспільство контролю” вплинули на філософа Жиля Дельоза, який згодом розвинув їх до теорії. З роману Берроуза «Нова Експрес» починається кіберпанк.

Добриня Іванов

29 років, Київ

«Берроуз розширював можливості мови, і в нього це цікаво виходило. Він Персонаж з великої літери. Ще і багато подорожував.
Декілька років тому, борючись з осінню душі, я почав багато гуляти. Через якийсь час я знайшов у смітнику стару плівку, а потім ще одну на вулиці. І ще одну. Я згадав, що коли переживав весну душі, то знаходив гральні карти і багато мріяв про те, що знайду піковий туз, який би підтвердив, що все добре і кісмет передає мені привіт. Піковий туз я не знайшов, і, зруйнувавши мої плани, це дало початок літу. Літо тривало невизначену кількість часу. Ані карт, ані плівок влітку я не знаходив. Зараз, в останні дні перед тим, як з'явиться сонце, я радію, що не бачив зими. З іншого боку, в зимі немає нічого страшного. А з іще іншого боку, зима дуже страшна. Я сподіваюся, що хлопець [на фото], який позує з такою гідністю, маючи такі руки, вдало обручив своїх дітей. На деяких фотографіях він зустрічається, може, з майбутнім зятем і невісткою. Плівки на вулицях я все ще знаходжу. Мені здається, я жодного разу не бачив семафора.»

Джеймс Джойс

1882–1941

Ірландський літературний класик і водночас людина, яка у своїх творах зруйнувала канони класики. Головний роман письменника «Улісс» визначив шляхи розвитку мистецтва прози і неодноразово був названий найвизначнішим твором за всю історію жанру. У 1999 році журнал Time зарахував Джойса до списку “100 героїв і кумирів ХХ століття” як письменника, що здійснив революцію: «Улісс» – 700-сторінкова розповідь про один день, прожитий мешканцем невеликого європейського міста – вмістив усю літературу з усіма її стилями й техніками письма і висловив загалом те, що мистецтво здатне сказати про людину». Вплинув, серед інших, на модерністів та авангардистів від письменництва, таких як: Семюел Беккет, Хорхе Луїс Борхес та Джон Апдайк.

Майя Колесник

30 років, Ліон

«Мені складно ігнорувати усе, що має стосунок до невизначеності, неточності та вільної інтерпретації. Але найцінніше для мене відбувається тоді, коли я читаю певні тексти вголос. Наприклад, Джойса. Або Рабле, Сорокіна, Беккета. Для мене все починається там, де я припиняю контролювати і нанизувати слова на певну знайому структуру сприйняття та розуміння. Таким чином смислова складова губиться і залишається тільки чуттєва, так я отримую такий само яскравий емоційний досвід, як під час прослуховування музики.»

Леонардо да Вінчі

1452–1519

Мабуть, найвідоміший італійський художник, скульптор та архітектор. Відкриття, розробки та винаходи да Вінчі дали поштовх для змін цивілізаційного масштабу – йому належать перші нариси велосипеда, проект парашута, танку, катапульти, телескопа, металургійних печей і прокатних станів, ткацьких верстатів, друкарської та літальної машини – орнітоптера, механізм якого відтворював пташиний політ. Леонардо да Вінчі відкрив, що Місяць відбиває сонячне світло від Землі, а не світиться сам, а також пояснив, чому небо блакитне. Присвячував образотворчому мистецтву небагато часу і працював поволі, тому його художня спадщина кількісно невелика – всього 17 картин. У різні періоди життя вважав себе перш за все інженером або вченим. Да Вінчі був першим серед живописців, хто вдавався до розтину мерців для вивчення будови м'язів.

Марія Лірер

30 років, Ганновер

«Найважливіше про Да Вінчі – мене абсолютно заворожує теорія, що Мона Ліза – це його автопортрет. Тобто, Леонардо зображав довколишню реальність через призму себе, власного обличчя, що надзвичайно чесно і по-справжньому чуттєво. Я займаюся у фотографії тим самим. Якщо відкинути науку, тоді те, що я роблю – це зображаю через своє обличчя усіляку буденну побутову магію.»

Брайон Ґайсін

1916–1986

Художник-сюрреаліст, письменник, автор “методу нарізок”, близький друг Вільяма Берроуза. Третину життя провів у Марокко, а після повернення до Європи винайшов “машину сновидінь”, завдяки якій увійшов в історію. Це чималого розміру агрегат, металевий циліндр якого обертається навколо своєї осі зі спеціально вирахуваною швидкістю. Циліндр світиться зсередини через отвори саме так, аби глядач спостерігав через опущені повіки "бінауральні спалахи". В цей час на мозок людини впливають альфа-ритми, які занурюють у глибокий медитативний стан та вводять у транс. Для Ґайсіна цей нескладний саморобний апарат був справжнім космічним кораблем, який дозволяв подорожувати крізь час. Берроуз вважав, що творчість Ґайсіна походить з магічного коріння мистецтва.

Катерина Лібкінд

25 років, Київ

«Ґайсін не був візіонером, але у нього, безумовно, був такий намір. І для художника-візіонера цього достатньо. Для нього було важливим не вигадувати мистецтво, а створювати умови, у яких глядач зміг би його знайти. І, взагалі, він багато думав і працював. І йому в цьому очевидно було нелегко.
“Машину мрії” Гайсин сконструював у 1961 році спільно з Берроузом та математиком Ієном Соммервілем. Стробоскопічний пристрій та металевий циліндр з отворами, який обертається довкола своєї осі і світиться, ця “машина снів” (так її теж називали) створює мерехтіння частотою приблизно у 8-13 Гц, викликаючи візуальну стимуляцію, що впливає на альфа-ритми головного мозку. Таким чином, вводить у транс і занурює у глибокий медитативний стан. Це дуже резонує з непевністю людських станів загалом. Треба себе гіпнотизувати, аби зробити дію.»

Ілон Маск

1971

Канадсько-американський інженер, підприємець, винахідник та інвестор. Створює “корпорацію майбутнього”, вибудовуючи промислову екосистему. На його рахунку: компанія Tesla, що виготовляє електромобілі; компанія SpaceX, яка має відкрити дорогу до колонізації Марсу, розробляючи багаторазові ракети Falcon 1 і Falcon 9, а також космічний корабель Dragon; Hyperloop – проект вакуумного потяга, що поєднує міста і країни; наостанок – свіжий проект Neuralink, задача якого – поєднати людський мозок із штучним інтелектом за допомогою вживлених імплантів. Засновник PayPal, найбільшої дебетової електронної платіжної системи, якою користуються сотні мільйонів людей. У 2015 році фонд Ілона Musk Foundation пожертвував 10 мільйонів доларів для Інституту майбутнього людства на вивчення контролю над штучним інтелектом.

Михайло Букша

25 років, Київ

«Мені цікавий Ілон Маск через його аутсайдерський бекграунд. Незважаючи на негативний досвід у шкільний період, неповну сім’ю та складну фінансову ситуацію, він став одним з найвпливовіших та вагомих особистостей сучасності. Інженер, винахідник, підприємець, мільярдер – Маск, на перший погляд, прийшов до успіху скоріше всупереч, аніж завдяки пережитому досвіду в юності. З іншого боку, саме насилля у школі та інші важкі моменти в дитинстві зробили його сильним та послужили потужним поштовхом до розвитку. Це резонує зі мною.»

Йозеф Бойс

1921–1986

Німецькій художник, без якого складно зрозуміти контемпорарі арт. Під час Другої світової війни служив в авіації і був збитий у Криму. За розповідями Бойса, до життя його повернули татари за допомогою меду, топленого жиру і повсті, які згодом стали головними матеріалами у творчості першого постмодерніста світу. Своїми перфомансами («Як пояснювати картини мертвому зайцю», «Койот: я люблю Америку і Америка любить мене») показав, що мистецтво повинне походити з життя і бути його частиною, інакше воно мертве і непотрібне. У маніфесті Бойса про "соціальну скульптуру" суспільство розуміється, як витвір мистецтва, до створення якого долучається кожна людина, тобто “everyone is an artist”. Бойс як такий - це абсолютно особливе уявлення про саму постать художника, його роль у мистецтві та суспільстві. Викладач і активіст, він брав участь у створенні принаймні двох політичних партій, а у 1983-му виставив свою кандидатуру на виборах до Бундестагу за списком "зелених", але не пройшов. За значенням для сучасного мистецтва Бойса можна порівняти хіба що з Малевичем: навіть через 30 років після смерті його широкі погляди лишаються у центрі соціально значущого дискурсу.

Анна Бекерська

29 років, Київ

«Сентиментальні уявлення наших сучасників про “красиво”, яке зліплене з підручного мотлоху, не дають забути про те, що хоч ми і передчуваємо зміни, але поки що стоїмо на місці. У нашій ностальгії неважко розпізнати той факт, що перетравити минуле – це важко.
Ці роботи – частина серії про пострадянську естетику. Прикрашацтво, бажання покращити, вміння бути неповторними і гарними, але на власний манер – це одночасно і розповідь про нашу унікальність: лише постсовок у змозі зрозуміти, що ноги цієї ностальгії ростуть із заляканого, нерозкутого минулого. Тим романтичніше. Караоке – це ж також про те, аби відчути себе трошечки важливішим і потрібнішим. 15 хвилин слави за Ворголом ще ніхто не відміняв.
Мене заворожують інтер’єри державних установ, екстер’єри приватних будинків і присадибні ділянки. Словом, місця, де проявляється творча натура пострадянскього “діяча”. Критичній сучасній людині на зразок мене слабо віриться в те, що “everyone is an artist”, але подивіться – наше оточення готове посперечатися зі мною, кожен у своєму форматі.»

Френсіс Бекон

1909–1992

Британський художник-експресіоніст. Не мав художньої освіти, вчителями вважав митців різних епох і напрямків: Мікеланджело, Рембрандта, Тиціана й Веласкеса. Усю фантасмагоричність і містику світу у творах Бекона гіперболізовано: покручені форми, нелюди, переплетені руки й ноги, тіла у кімнаті з кривими дзеркалами. Бекон зображав трагічність існування, митарства душі, біль втрати і тлінність людського тіла, природу найсильніших почуттів, диявольську жорстокість, якою була просякнута повсякденність ХХ століття. На знаменитого і дорогого художника Бекон перетворився після смерті, коли стало зрозуміло, що в його творах ідеться про світовідчуття людини, яка живе в наступному столітті. Бекон став головним захопленням культового режисера сучасності Девіда Лінча ще у 60-ті роки: цей вплив відчувається не лише у кінострічках режисера, але особливо – у свіжому сезоні серіалу «Твін Пікс».

Ольга Гайдаш

26 років, Київ / Берлін

«Майже інтимна для мене близькість формальних і художніх рішень Бекона, але абсолютно полярні моїм теми та ідеї. Я люблю рожевий і жовтий, і смертельно червоний, і залишити складносурядну фігуру роздумувати над своєю витонченістю на необ'ємному гладкому тлі. Але все це означає для мене зовсім інше. І не тому навіть, що з Беконом я в чомусь не згодна (це звичайно), але й тому, що дуже різний досвід, час і місце. І тут цікаво, як однакові прийоми викрикують протилежне. Тому це особливо привабливий конфлікт для нового твору.»

Дар’я Барибіна

29 років, Москва

«У центрі нашої уваги, як художників – пластика людського тіла. Бекон зіштовхував вічні переживання і повсякденність. Героями його триптихів ставали абстрактні емоції, узагальнені людські обличчя. У власних роботах мене так само цікавить людина і людське тіло у відтвореній реальності.
Якщо сильно узагальнити, то можна сказати, що головною темою моїх робіт є існування людини у світі, її беззахисність, краса, мінливість, нетривалість, насолода, екстремальний досвід і споглядання.»

Галілео Галілей

1564–1642

Італійський мислитель епохи Відродження, основоположник класичної механіки та фізики як науки, астроном, математик, поет і літературний критик. Півжиття провів під домашнім арештом інквізиції. Сконструювавши перший у світі телескоп, Галілей здійснив ряд неймовірних на той час астрономічних відкриттів — гори і кратери на Місяці, розміри зірок та їхня колосальна віддаленість від нас, плями на Сонці, кільця Сатурна, галактика Чумацький Шлях як скупчення окремих зірок — і це лише мала частина. Завдяки його винаходам Альберт Ейнштейн прийшов до Загальної теорії відносності й теорії гравітації, тому Галілея можна вважати передвісником квантової механіки, що виникла лише у ХХ сторіччі.

Ольга Лістунова

26 років, Вільнюс

Льоля Гольдштейн, Маша Хрущак:
«Галілей розглядав досвід не як просте спостереження, а як осмислене і продумане питання, поставлене природі. Він допускав також уявні експерименти, якщо їхні результати не викликають сумнівів. При цьому він чітко уявляв, що сам по собі досвід не дає достовірного знання, і отримана від природи відповідь повинна піддаватися аналізу. Галілей був переконаним раціоналістом. Він вважав, що людський розум здатен осягнути закони природи. У «Діалозі про дві системи світу» він писав: «Я стверджую, що людський розум пізнає деякі істини настільки абсолютно і з такою цілковитою достовірністю, яку має сама природа». Розум у Галілея – сам собі суддя: у разі конфлікту з будь-яким іншим авторитетом він не повинен поступатися. Відчути себе головою Галілео можна у тантамаресці поряд з художницею Лістуновою.»

Ієронім Босх

1450–1516

Феноменальний і нетиповий не лише для рідних Нідерландів, але й усієї Європи живописець XV століття, чиї картини зі складними насиченими сюжетами, дивними істотами та чудовиськами, ймовірно, ілюструють усну традицію – північноєвропейські народні оповідання того часу. Творами Босха захоплювалися сюрреалісти: Макс Ернcт і Сальвадор Далі вважали себе його послідовниками. Письменник Андре Бретон назвав Босха “ідеальним візіонером” та “живописцем несвідомого”, однак ані теорії сюрреалізму, що базуються на психоаналізі Фрейда, ані сучасна психологія й мистецтвознавство досі не можуть розшифрувати образи та зміст його сюжетів. Що, звісно, не применшує значення босхівського бестіарію для масової культури: на футболках, світшотах і навіть на рекламі Національного науково-природничого Музею України.

Олена Васик

30 років, Київ

«Чого більше: теорій про картини Босха чи деталей у них? Минуле в минулому, прямих запитань крізь півтисячоліття не поставити, хіба що собі сьогоднішньому. Насолоджуватися свободою, витонченістю, шукати і знаходити відповіді, свої, особисті. Босха любити легко. Босха любити корисно.»

Говард Лавкрафт

1890–1937

Американський горор-письменник, пропонент weird fiction, містик, фантаст. Вигадав образ Ктулху та цілий пантеон богів-демонів, створивши таким чином окремий літературний всесвіт – Міфологію Ктулху, яку й досі використовують десятки авторів, у тому числі Стівен Кінг. Атмосфера надприродного жаху – важливий елемент міфів Лавкрафта – про зіткнення людини з тим, що вона не в змозі пояснити. Причому мова йде навіть не про позаземне чи магічне, а про те, що досягає неземних масштабів, про космічне, яке перебуває за межами людського розуміння. Твори Лавкрафта складають окремий літературний піджанр – лавкрафтівські жахи, теоретичну основу до яких сам автор створив у 1927 році власним есе «Надприродний жах в літературі», проаналізувавши розвиток жанру жахів до першої чверті XX століття.

Катя Краснова

24 років, Нью-Йорк

Льоля Гольдштейн, Маша Хрущак: «Спіритичний сеанс, трутизна і череп, отруйне вино, мортальність, гральні карти, завита на особливий манер стрижка каре. Емансипація та інтеграція жінок у нові сфери діяльності, довгий інтербелум у поєднанні з містицизмом та зародженням стилю ар-деко, створення Ліги націй та прихід до влади тоталітарних режимів. Світ на порозі великих змін.
Незважаючи на те, що витоки творчості Лавкрафта – у кризі цінностей та ідей рубежа ХІХ-ХХ століть, пізні його твори все ще віддають романтикою: ближче до 30-х Лавкрафт поєднує реалізм із фантастичними елементами, створюючи світ, у якому важко відокремити дійсність від вигадки.
Це така гра з реальним набором фактів світового дискурсу і фантазія автора – йому всупереч.»

Саша Биченко

31 років, Дніпро / Київ

«Я колекціоную "народний дизайн", так би мовити, "самвидав", створений непрофесійними дизайнерами для реклами будь-чого – від послуг салонів краси, поліграфії чи обміну валют до жеківських оголошень та приватних пропозицій про купівлю квартири. Сьогодні такий дизайн збігається з ультрамодними графічними трендами: наприклад, студії Hort чи Barnbrook, на яких орієнтується світ і в яких працюють зірки дизайну, не так давно почали дозволяти собі деформувати шрифти, втілювати усілякі непропорційні варіанти дизайну, які раніше вважалися неприпустимими.
Головне, що мене інтригує у Ґвасалії – це розмиття кордонів і змішання всього: високої та популярної культури, от-кутюр і вуличної моди, мов і методів мистецтва й дизайну, професійного і аматорського, особистого і політичного. На території фешну моду на властиву нам пострадянську візуальну “дикість” ввів саме він, переосмислюючи 90-ті як епоху тотальної розгубленості та гіперболізації, відкритості світу і, водночас, нашої повної ізольованості.»
Назва: Original Fake

Gunia Project | Наталія Каменська

35 років, Київ

Льоля Гольдштейн, Маша Хрущак: «Ми використовуємо абсолютно формальний підхід для зображення дель-торівських “не таких, як усі” героїв. Шуби-чудовиська – це усього лише асоціація з образами. Формалізм робить акценти на елементах композиції, лініях, вигинах, текстурах. Тому, з одного боку, для нас гуні – це також і кольорові рішення в експозиції.

Проект «Портал» критичний до української реальності, тому речі, що фактично мають мало стосунку до арту, але візуально покращують нашу реальність, його врівноважують. З іншого боку, гуні – не без сенсу. Бренд працює з тонкими і надчутливими категоріями: народні ремесла, елементи народної культури і побуту. Конкуруючи з сувенірною шароварщиною, він дає продукт етнографічного дослідження і дизайнерської думки. Тобто, додаткові критичні смислові шари продиктовані й самою сутністю шуб. Тут ми легко з формалістів трансформуємося у структуралістів і нанизуємо естетичний досвід на передачу самого сенсу і контексту.

Ми не ідеалісти, і не те щоби надто віримо у чудовиськ, але дель Торо у своїх фільмах нам нагадує щоразу: монстри є і вони не страшні. Набагато страшніші люди. А це вже культурна антропологія.»

Льоля Гольдштейн, Маша Хрущак

30 років, 39 років, Київ

«Числом газети Charlie Hebdo, який нам надала редакція, ми нагадуємо про те, що творчість і мистецтво, зокрема, література, продовжують викликати реакцію. Хоч іноді й наджорстку, однак мистецтво все ще криє в собі неймовірну силу. У день виходу сатиричної політичної фантастики, роману Уельбека «Покора» про недалеке майбутнє Франції, експансованої мусульманським світом, газета поставила на обкладинку карикатуру письменника в образі Нострадамуса. І негайно отримала відповідь: у цей день у редакції газети стався терористичний акт.»
Підпис: «Real magazine»
Арт-об’єкт

Катерина Лесів

23 роки, Київ

«Зв’язок відбувається з певними рисами персонажа. Для мене важлива внутрішня впевненість і щире усвідомлення свого Я, природа і призначення, якими пронизані образи Жанни д’Арк і Джордано Бруно.»

Добриня Іванов

29 років, Київ

«Берроуз розширював можливості мови, і в нього це цікаво виходило. Він Персонаж з великої літери. Ще і багато подорожував.
Декілька років тому, борючись з осінню душі, я почав багато гуляти. Через якийсь час я знайшов у смітнику стару плівку, а потім ще одну на вулиці. І ще одну. Я згадав, що коли переживав весну душі, то знаходив гральні карти і багато мріяв про те, що знайду піковий туз, який би підтвердив, що все добре і кісмет передає мені привіт. Піковий туз я не знайшов, і, зруйнувавши мої плани, це дало початок літу. Літо тривало невизначену кількість часу. Ані карт, ані плівок влітку я не знаходив. Зараз, в останні дні перед тим, як з'явиться сонце, я радію, що не бачив зими. З іншого боку, в зимі немає нічого страшного. А з іще іншого боку, зима дуже страшна. Я сподіваюся, що хлопець [на фото], який позує з такою гідністю, маючи такі руки, вдало обручив своїх дітей. На деяких фотографіях він зустрічається, може, з майбутнім зятем і невісткою. Плівки на вулицях я все ще знаходжу. Мені здається, я жодного разу не бачив семафора.»
Назва: «Знайдені плівки №11 и №524»
Підпис: «Real magazine»
Арт-об’єкт

Майя Колесник

30 років, Ліон

«Мені складно ігнорувати усе, що має стосунок до невизначеності, неточності та вільної інтерпретації. Але найцінніше для мене відбувається тоді, коли я читаю певні тексти вголос. Наприклад, Джойса. Або Рабле, Сорокіна, Беккета. Для мене все починається там, де я припиняю контролювати і нанизувати слова на певну знайому структуру сприйняття та розуміння. Таким чином смислова складова губиться і залишається тільки чуттєва, так я отримую такий само яскравий емоційний досвід, як під час прослуховування музики.»
Підпис: Майя Колесник та Іффе Філд. «Без назви». Тривалість 6:41 хв. 2017

Марія Лірер

30 років, Ганновер

«Найважливіше про Да Вінчі – мене абсолютно заворожує теорія, що Мона Ліза – це його автопортрет. Тобто, Леонардо зображав довколишню реальність через призму себе, власного обличчя, що надзвичайно чесно і по-справжньому чуттєво. Я займаюся у фотографії тим самим. Якщо відкинути науку, тоді те, що я роблю – це зображаю через своє обличчя усіляку буденну побутову магію.»
Підписи:
1. Golden Face
2. Madonna
3. Magnolia
4. Tulip Eye
5. Bubbles

Катерина Лібкінд

25 років, Київ

«Ґайсін не був візіонером, але у нього, безумовно, був такий намір. І для художника-візіонера цього достатньо. Для нього було важливим не вигадувати мистецтво, а створювати умови, у яких глядач зміг би його знайти. І, взагалі, він багато думав і працював. І йому в цьому очевидно було нелегко.
“Машину мрії” Гайсин сконструював у 1961 році спільно з Берроузом та математиком Ієном Соммервілем. Стробоскопічний пристрій та металевий циліндр з отворами, який обертається довкола своєї осі і світиться, ця “машина снів” (так її теж називали) створює мерехтіння частотою приблизно у 8-13 Гц, викликаючи візуальну стимуляцію, що впливає на альфа-ритми головного мозку. Таким чином, вводить у транс і занурює у глибокий медитативний стан. Це дуже резонує з непевністю людських станів загалом. Треба себе гіпнотизувати, аби зробити дію.»
Назва: «Я збираюся сказати дещо»

Михайло Букша

25 років, Київ

«Мені цікавий Ілон Маск через його аутсайдерський бекграунд. Незважаючи на негативний досвід у шкільний період, неповну сім’ю та складну фінансову ситуацію, він став одним з найвпливовіших та вагомих особистостей сучасності. Інженер, винахідник, підприємець, мільярдер – Маск, на перший погляд, прийшов до успіху скоріше всупереч, аніж завдяки пережитому досвіду в юності. З іншого боку, саме насилля у школі та інші важкі моменти в дитинстві зробили його сильним та послужили потужним поштовхом до розвитку. Це резонує зі мною.»
Підпис: «Я хочу як Ілон Маск» / «I want like Elon Musk»
(фрагмент анімації)

Анна Бекерська

29 років, Київ

«Сентиментальні уявлення наших сучасників про “красиво”, яке зліплене з підручного мотлоху, не дають забути про те, що хоч ми і передчуваємо зміни, але поки що стоїмо на місці. У нашій ностальгії неважко розпізнати той факт, що перетравити минуле – це важко.
Ці роботи – частина серії про пострадянську естетику. Прикрашацтво, бажання покращити, вміння бути неповторними і гарними, але на власний манер – це одночасно і розповідь про нашу унікальність: лише постсовок у змозі зрозуміти, що ноги цієї ностальгії ростуть із заляканого, нерозкутого минулого. Тим романтичніше. Караоке – це ж також про те, аби відчути себе трошечки важливішим і потрібнішим. 15 хвилин слави за Ворголом ще ніхто не відміняв.
Мене заворожують інтер’єри державних установ, екстер’єри приватних будинків і присадибні ділянки. Словом, місця, де проявляється творча натура пострадянскього “діяча”. Критичній сучасній людині на зразок мене слабо віриться в те, що “everyone is an artist”, але подивіться – наше оточення готове посперечатися зі мною, кожен у своєму форматі.»
Назва: «Бойс у Криму»

Ольга Гайдаш

26 років, Київ / Берлін

«Майже інтимна для мене близькість формальних і художніх рішень Бекона, але абсолютно полярні моїм теми та ідеї. Я люблю рожевий і жовтий, і смертельно червоний, і залишити складносурядну фігуру роздумувати над своєю витонченістю на необ'ємному гладкому тлі. Але все це означає для мене зовсім інше. І не тому навіть, що з Беконом я в чомусь не згодна (це звичайно), але й тому, що дуже різний досвід, час і місце. І тут цікаво, як однакові прийоми викрикують протилежне. Тому це особливо привабливий конфлікт для нового твору.»

Дар’я Барибіна

29 років, Москва

«У центрі нашої уваги, як художників – пластика людського тіла. Бекон зіштовхував вічні переживання і повсякденність. Героями його триптихів ставали абстрактні емоції, узагальнені людські обличчя. У власних роботах мене так само цікавить людина і людське тіло у відтвореній реальності.
Якщо сильно узагальнити, то можна сказати, що головною темою моїх робіт є існування людини у світі, її беззахисність, краса, мінливість, нетривалість, насолода, екстремальний досвід і споглядання.»